Національно-патріотичне виховання

§Нехай у душі кожного з нас не згасає любов до рідного краю з його унікальною  історією та традиціями. Незборимої віри нам у щасливу долю нашого краю.

У наш буремний час питання національно-патріотичного виховання, як ніколи, надзвичайно актуальне. Жодна з держав не може вважати себе ані розвиненою, ані демократичною, якщо її громадяни не знають свого минулого. Особливо потрібно його знати нам, українцям.

Від нас цілеспрямовано, упродовж століть намагались відібрати історичну пам'ять, а отже, й позбавити національної гідності,

Історична пам’ять – це святиня народу, нації. Існують сторінки історії, які не можуть і не повинні бути забутими.

                 Пам”ятаймо  минуле заради  майбутнього

Разом з зацікавленою молоддю велику пошукову роботу провели  ми  по вивченню історичних фактів періоду воєнного лихоліття.  Всі матеріали є безцінними і важливими документами і розповідають про реліквії ( це і листи з фронту, похоронки, орденські посвідчення, фото тощо). Вони будуть потрібними для багатьох поколінь.

                                Зустріч в сільській бібліотеці з ветеранами Другої Світової війни

Спогадами про фронтові дороги ділиться  учасник  штурму Берліна  ветеран ТАЩУК ВАСИЛЬ ДМИТРОВИЧ

     
        Ніколи  знову

§

Не щезне в пам’яті людській, не піде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога

Репресовані  історією

СПОГАДИ,,,СПОГАДИ,,,

§

Розповідь колишнього в"язня  ГОНЧАРЮК ІВАНА ДМИТРОВИЧА
(Безвусого 18-літнього юнака перетворили на політичного в"язня. Потім з такою ж легкістю на комсомольського ударника, а він усе життя рахував грами хліба , трудодні та місяці до свободи)




Розповідь дочки Боднарюк Ольги Романівни
про тяжке  її дитинство на Колимі , куди була виселена разом з матір"ю Зозулик Марією.

Не можна бути патріотом, не знаючи історії своєї малої Батьківщини

Ми , живі , завжди в боргу  перед мертвими. І наші діти та онуки мають знати своє минуле ,  нехай  гірке , але правдиве.

Вже стало традицією вшановувати подвиги афганців,проводячи різні заходи: зустрічі, виставки , розмови

Люди, які бачили смерть , вміють цінувати життя. Для багатьох колишніх воїнів –афганців війна не закінчилась і досі. Багато з них приймають участь в АТО  на сході…  Всі , хто пройшов горнило війни не можуть забути ні жорстоких боїв, ні втрат бойових побратимів, ні жахливого подиху смерті , яка чатувала на кожному кроці. 

Війна в Афгані ще дуже довго болем відгукуватиметься в серцях  кожного. І хоч вона поволі забувається  новими поколіннями , але для тих, хто воював , і для тих , хто  їх чекав  з того пекла , Афган ніколи  не скінчиться .

• фотовиставка-память «Чуже небо  війни» , присвячена  нашому земляку, підполковнику Оресту Демчуку –льотчику випробувачу, нагородженому багатьма урядовими нагородами Радянського Союзу ,який загинув     у чужому небі. Про його подвиг багато було написано в газеті «Известия»  за липень 1995 року. “…это был летчик от  Бога»

                                         

Герої  не вмирають

Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській.
« Героі не    вмирають»  . Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів  і дочок. Тих,хто загинув за свою країну, за свій народ .Знову від нас пішли найкращі.Ті, для кого «справедлиівість» , «гідність», «свобода» , «Україна» були не просто словами , а  сенсом іх життя.

Ми не маємо права забути ту страшну зиму 2013-2014, яка назавжди змінила Україну і народила нову націю.  Не маємо права забути, як “Беркут” бив і розганяв мирних людей, які співали гімн. Не маємо права забути дзвонів Михайлівського собору та інших церков по всій Україні, які попереджали про небезпеку і кликали народ на Майдан. Не маємо права забути Сергія Нігояна, Михайла Жизневського, Юрія Вербицького та інших героїв. Не маємо права забути, як горів Будинок профспілок... Не маємо права забути ті страшні дні 20-22 лютого, коли стріляли по беззбройних людях, коли по-звірячому добивали поранених. Коли стріляли по медиках, які надавали допомогу, по журналістах і фотографах, які інформували світ про події в Україні

 Описати ,а тим більше відчути глибину трагедії і болю , які впали невимовним тягарем на Україну,нині не під силу нікому. Гіркі події сьогодення не могли залишити байдужими і нас, і нашу молодь

• розповідь учасника майдану, очевидця тих подій   -Боднарюк Мирослава Деонізійовича.  З трепетом  в душі  діти розглядали речі , привезені з майдану  ( газети, бруківка, фотографіі, гільзи )

 

Київ   березень 2017 рік

Стежками пам"яті "Небесної сотні"

 Місця , де були розстріляні герої Майдану.

Темні часи пройдуть. Буде колоситись хліб. Будуть сміятись діти. Буде жити Україна. Наші “Ангели сьогодення” навіки зайняли свої пости захисту українського народу на Майдані.  «Небесна сотня»  на варті , вони поруч. Поруч з нами. Ми складаємо щиру подяку Героям. Світла пам’ять тим, хто зробив нашу країну іншою. 

                                           

"ВОНИ ПОМЕРЛИ НЕДАРЕМНО"

Війна продовжує забирати життя кращих синів і доньок України, які мужньо стали на її захист. .Безстрашність перед ворогом, який прийшов знищити нашу державу, відвагу та високий патріотизм проявили багато вірних синів нашої держави. Серед них чимало наших земляків.

§

В рамках проведення заходів “Пам’ятаємо загиблих героїв» , проводяться цикл заходів пам’яті героїв Буковини.

 

    Бібліотека зібрала багато матеріалів про них. Зокрема- фото- альбом, книга пам"яті  

                   «Герої Буковини»

                                                  

Наш односельчанин Тащук Віталій Степанович одним з перших став на захист України. Служив артилеристом в Артемівську. В серпні 2015р.помер за невідомих обставин в госпіталі. .

          

”Знаєте,  яким він сином  був?"                    Година -спомин про Віталія  

                       

 З цікавістю діти  розглядали прапор , переданий воїнами з АТО нашим сільським волонтерам , де написано багато вдячних слів. У цім прапорі, який відтепер зберігатиметься в сільській бібліотеці , поряд з блакиттю неба та зерновим ланом закарбовано й героїзм та самопожертву українських військових. 

Жителі села і діти школи неодноразово допомагали волонтерам у зібранні коштів, продуктів для воїнів. Плели маскувальні сітки

§МИ повинні розповідати найперше молодому поколінню про те, як нелегко нам, українцям, виборювати свою свободу. Ми віримо , що країна переможе – в 

ім’я тих ,хто поклав своє життя за незалежність нашої держави. Усіх нас об’єднує патріотизм , віра у світле майбутнє України ,шана до її полеглих синів і всіх , хто відстоював незалежність нашої держави.
                         
                 

  Напередодні Дня Перемоги  перестало битися  серце  нашого читача та  частого  гостя бібліотеки  ,    ветерана  Другої Світової війни    Тащук Василя Дмитровича . ..

  Він народився  4 вересня 1924 року. 

 Призваний в армію в 1944р.  До того , як вступити в бій з ворогом , потрапив в школу молодших командирів. Згодом отримав призначення у взвод розвідки  при штабі 26 гвардійської дивізії , яка входила  до складу 1 Білоруського  фронту ,вела бої за звільнення Білорусії, Прибалтики, Польщі , Німеччини...

Був поранений  в руку, а  згодом у шию...

Нагороджений - орденами Великої Вітчизняної війни, Червоної Зірки ( двічі) , За відвагу, ЗА Варшаву,за взяття Берліна.

Брав участь в операції по звільненню  в"язнів  табору смерті  в ОСВЕНЦІМі  та штурмі рейстагу в Берліні....

В мирний час був нагороджений  орденом  Трудового Червоного прапора.

Нам важко уявити, через що довелося пройти мільйонам людей, що брали участь у тій кривавій, страшній війні. Та давайте будемо пам'ятати – з вдячністю та смутком – про те, як рідні нам та зовсім незнайомі люди віддавали своє життя за Батьківщину, волю, світле майбутнє нас і наших дітей.

                                                        ВІчна  пам"ять  герою!!!

      Щоб ветеранам низько поклонитись, 
      Ми знов до вічного вогню прийшли .

     Знову квітне бузок і червоно салютують тюльпани.  Знову ясного травневого ранку   ми йдемо до вічного вогню, до пам’ятника загиблим воїнам  в с. Стрілецький Кут , щоб  поклонитись пам*яті загиблих у буремні лихоліття війни  та вклонитись  низько ветеранам.

 А їх, ветеранів,   у нас залишилося троє – Дутчак Микола Михайлович  ,  Катрюк Ілля  Георгійович  та Романюк Василь Дмитрович .

Ми віддаємо данину шани та поваги людям, завдяки героїзму та мужності яких ми нині живемо та працюємо.

Подвиг воїнів-переможців непідвладний часу, як і безмежна наша вдячність всім, хто відстояв Батьківщину,

Шануймо старість.

Зустріч з  цікавими людьми

«Зрілість- це наша юність з мудрими очима «

                                   

21 липня в Народному домі с. Стрілецький Кут було проведено  засідання  клубу  одиноких людей  «Людським теплом хай зігріваються серця». На це  свято-зустріч було запрошено пенсіонерів, інвалідів, одиноких літніх людей.Також було запрошено  представників Кіцманського Територіального центру, фольклорний гурт «ЛІЛЕЯ» будинку культури с. Берегомет ,фольклорний гурт с. Бурдей, соціальних представників сільської ради та  культпрацівники  cільської ради.

   

  Свято проходило в формі спілкування. Перед всіма присутніми виступив з привітальним словом голова сільської ради Вудвуд В.К.  Гості з Берегомету та Бурдей порадували всіх присутніх  цікавою концертною програмою , Старенькі з цікавістю розглянули розгорнуту книжкову виставку  " МІЙ КРАЙ -МОЯ ІСТОРІЯ ЖИВА" та виставку світлин їхньої молодості,які ми підготували до цієї зустрічі.

.Всі старалися хоч трішечки порадувати і зігріти любов*ю одинокі серця  цих натруджених працею людей. Представники Кіцманського Тер.центру побажали запрошеним міцного здоров*я, оптимізму щастя і радості, миру і благополуччя.

    

Сьогодні, 21 листопада, українці відзначатимуть четверту річницю початку Революції Гідності.

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Знову від нас пішли найкращі. Ті, для кого "справедивість", "гідність", "свобода", "Україна" були не просто словами, а сенсом їх життя.

Історія України мала багато трагічних періодів. Коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинявся під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки України ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників.
Так було і за княжої доби. Так було і за часів Козаччини. І за часів боротьби за незалежність 1917-1921 років.
І під час Другої світової. І на початку 1990-х.Нині знову прийшов цей час - час вибору між свободою та рабством, світлим майбутнім та темним минулим, справедливістю та тиранією. На Майдані пліч-о-пліч стали українці і євреї, росіяни та вірмени, грузини і білоруси.Їх об'єднала українська земля та бажання жити у вільній країні.Спочатку вони вимагали право вибору. Потім їм довелось вимагати права жити. І хоч кулі снайперів - це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались...

Так на Майдані з'явилась ще одна сотня - Небесна. Для України це найголовніша, найпливовіша сотня. Кожен із них заплатив за свої переконання найвищу ціну - життя. І для нас є святим обов'язком гідно вшанувати Героїв. Щоб ми пам'ятали - хто і за що загинув. Щоб ми їх не зрадили.

ПАМ`ЯТІ ЗАГИБЛИХ НА МАЙДАНІ

З очей мільйонів – сльози потекли;
Серця мільйонів – болем умивались… .
Серця ж Героїв битись не могли,
І очі їхні вже не відкривались.

Чи хтось гадав, що власнеє життя
Ціною вільного ставатиме зненацька…?
А їм уже немає вороття,
Як вороття й пролитій крові братській.

Коли Герої в передсмертний крок,
Так віддано цю волю здобували,
Свідомо вбивці, тиснучи курок,
У пекло свої душі віддавали.

І вже сердець немає молодих,
Що билися за волю разом з нами.
Лиш чути материнський плач за них,
Який блукає довгими ночами.

Небесна Сотня – у небесний світ
Полинувши, для нас сказала – жити!
Тож оправдати долі їхніх літ –
Обов`язок народної еліти.

На небі спокій їх чекає вже;
І Вічна Пам`ять на землі настала.
За них ми Богу молимось лише,
Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!

Темні часи пройдуть. Буде колоситись хліб. Будуть сміятись діти. Буде жити Україна.










Всеукраїнська акція “Запали свічку”

В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. І щороку в Україні у четверту суботу листопада на пам’ять про тих людей, які померли з голоду, запалюють свічки. Цього року 25 листопада 2017 року, о 16 годині, Україна схилить голови у загальнонаціональній хвилині мовчання на знак вшанування всіх убитих голодом.

Опісля біля могил і меморіалів жертвам Голодомору 1932 – 1933 років, на центральних площах і вулицях міст і сіл України, на підвіконнях власних осель українці запалюють свічки і лампадки. О 16.00 прийдіть до меморіалу, пам’ятника чи хреста пам’яті жертв Голодомору у вашому місті чи селі, щоби вшанувати пам’ять убитих голодом. А із настанням темряви запаліть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників.

                                                 

30 листопада 1951 року народився популярний український естрадний співак Назарій Яремчук.

Сьогодні Назарію Яремчуку було б лише 66. Його зірка яскраво спалахнула на небосхилі нашої пісні і так і лишилася горіти яскравим вогником у серцях тих, хто хоч раз його чув. 


В бібліотеці проходить  година -память про нашого ,незабутнього , буковинського соловія Назарія Яремчука.
"Я любив вас усіх . та найбільше любив Україну".

ПАМ`ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ. 

Під Крутами бій, під Крутами кров... 

Про давню трагедію згадаю знов. 

Під Крутами смерть, під Крутами плач... 

І кулю у серце націлив.

Сьогодні минає100 років від тих подій під Крутами. Сьогодні - всеукраїнський День Скорботи  і День Слави

В сільській бібліотеці проходить  година пам*ять "Крути : і сум, і біль , і вічна слава"

Під Крутами смерть, під Крутами плач... І кулю у серце націлив палач. Під Крутами юність, під Крутами сум. Над життям юнацьким надруга і глум. Під Крутами розум і нації цвіт. А хто за цей злочин дасть нам отвіт? Під Крутами сльози, зітхання тяжке... І як же це сталось, здатний хто на таке? Стало каменем серце отут біля Крут І заповідь божа затоптана в бруд. А заповідь пята каже; "Не вбий!" То хто ж породив тебе кате людський? Під Крутами вбивство, під Крутами гнів... І все памятаю через тисячі днів. І пам'яті свічка горить не згаса І 300 сердець - наша гордість, краса. Під Крутами квіти, "Реквієм" спів... Памятай, Україно, патріотів синів! 



Схилімо свої голова перед світлою памяттю тих молодих лицарів, які далекого січневого ранку заступили собою шлях ворогам на Київ во ім'я воскреслої сьогодні України. 
З високого неба Молитву сьогодні Заносим до Тебе. 
За тих, що боролись При станції Крути 
За нашу Державу Із ворогом лютим 
Що в битві цій впали В цю зиму криваву... 
Прийми їх до себе! Прийми в своїх славу! 
А нам від цих Триста, О Боже, благаєм 
Любові та й вчитись до рідного краю 
Чи на рідних полях Чи в чужій стороні 
Осенило чи ні Святохреснее рамя 
Вам усім, хто поляг За тризубовий стяг. 
Вічная пам'ять 


                             Небесній Сотні

             Шана й молитви,
       За чисті душі,
              Що злетіли в небо.
          Їм шлях високий
    Боже, освяти.
           І в мирі, Господи,
        Прийми до себе.

                                     

                                                А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко… Хоч Майдан ридав …

І з кров ю перемішана сльоза…

А батько сина ще не відпускав…

Й заплакав Бог , побачивши загін

Спереду – сотник молодий ,вродливий

І юний  хлопчик  в касці голубій,

І вчитель літній-сивий,сивий

І рани їхні вже не їм  болять
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.

Як крила ангела,злітаючи назад

Небесна сотня в вирій полетіла….

«МИ СОТНЕЮ ПІШЛИ У НЕБО»

Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину.. Цими лютневими днями українці не тільки в Україні, а й далеко за її межами вшановують відвагу, силу духу й жертовність громадян, які вийшли на мирний протест і віддали своє життя на Майдані. Їх називають героями. Кожен із них мав мрії та вірив у світле майбутнє. Не судилося

Описати, а тим більше відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на Україну, нині не під силу нікому.

В бібліотеці с. Стрілецький Кут пройшла година пам'ять, присвячена героям Небесної сотні.Діти  разом з класними керівниками Тащук А.С.  та Волощук Я.П .  взяли участь у цьому заході.Присутні  з цікавісті розглядали фотоматеріали   та речі , привезені  з Майдану  (газети, бруківка, гільзи), які подарував  бібліотеці  учасник Майдану Боднарюк М.Д. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять полеглих.  «Вірш про чорну хустину» подекламувала завідуюча Народним домом Якович Г.В.

Сильне враження справило на дітей відео ,  де герой Майдану Сергій Нігоян читає вірш Т. Шевченка «Борітеся… поборите..» Вчителі  ВолощукЯ.П.,Тащук А. С. також поділилися своїми спогадами про події 2014 року. Зі сльозами на очах діти переглядали відео про тодішні події на Майдані. читали вірші, присвячені героям Небесної сотні.Завершився захід авторським віршем  «Моїй Україні» учениці 5 класу В. Григоряк. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.

НЕБЕСНА СОТНЯ… 

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! ВМИРАЮТЬ ВОРОГИ!

…і мовчки сотня непокорених героїв
відходила у чисті небеса,
і погляди знесилених мільйонів
дивились вслід братам, батькам, синам;

у темне небо по руках в відкритих трунах
до світу кращого крізь сльози матерів,
не буде прощення убивцям й нам не буде,
коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,
хто не дістався правди, оступившись на півкроці,
хто згас за нас, недотягнувши до весни,
тримає курс у небеса славетна сотня,
землі своєї упокоєні сини.

горять серця, палають вільні душі,
зійшла зоря, гряде нове життя,
герої не вмирають, кличуть нас на барикади,
і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,
витає дух нескореної волі,
гримлять щити, молитви і пісні,
рядами рівними між нас ідуть герої,
усі, хто голову поклав в ці темні дні

"Небесна Сотня"
А сніг іде. Все білим покриває.
Жовто-блакитні прапори кругом.
Упав боєць, від кулі помирає
Там на Майдані під щитом.
Вони пішли, як разом ідуть браття
На захист рідної землі.
Не повернулися небесна сотня
Як птахи в небо попливли.

А сніг іде. Все білим покриває.
Жовто- блакитний прапор на снігу
Душа летить, а небо зустрічає
Дарує мир і вічную весну!

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

«На тиху розмову , на щиреє слово-Шевченко нас кликав…й запрошує знову»

Минуло 204 роки від дня народження Т.Г. Шевченка, але й сьогодні його слово живе між нами. Свідченням цього стало засідання літературної кав*ярні  в Народному домі с. Стрілецький Кут ,який провели зав. Народним домом  Якович Г.В. , бібліотекар Даневич М. К.  разом з вчителем   укр.мови та літератури  Косован М.В.   Діти з трепетом читали вірші Т. Шевченка,вдумуючись в кожне його слово. Розглянули книжкову виставку  «В душі народу будеш ти вовіки жити.»

«Роль Шевченка в моєму житті»- такими спогадами  поділилася   зав. Народним домом Якович Г.В. М. В. Косован  розказала про те,  що   Тарас Шевченко ніби дивився крізь час. Речі, про які він писав більш ніж століття тому, мають місце у нашому сьогоденні. Недарма його називають національним Пророком, Велетнем Духу.

Тарас Григорович був непересічною постаттю. Його читають, люблять, ним захоплюються не тільки в Україні, але і далеко за її межами. Для нашого народу   він більш ніж письменник. Напевно, немає жодного українця, який, навчившись читати, не знав би імені великого Кобзаря. За його заповітами виховують покоління українців, за його заповітами – живуть. Ми впевнені, що ці та інші заходи допоможуть молодому поколінню зрозуміти та усвідомити неоціненний вклад Тараса Шевченка в зародження та розвиток української культури, мови, нашої державності.   Сьогодні він – символ єдиної України.

Юля  молодець!!! 
Почесне друге місце у обласному конкурсі декламаторів  творів Лесі Українки !!!

                З ДНЕМ ПЕРЕМОГИ  ДОРОГІ ВЕТЕРАНИ!!!

А їх залишилося  троє....

 В бібліотеці розгорнута книжково-ілюстрована виставка, приурочена до 1030- ліття хрещення Київської Русі.Тут можна ознайомитись з цікавою інформацією та літературою.

85-та річниця Голодомору:

Сьогодні традиційно вшановуємо пам'ять жертв Голодомору 1932-33 років. 85-та річниця припала на переломний момент для політики пам'яті в Україні. Вже ніхто не заперечує, що Голодомор 1932-33 років в Україні мав місце.Источник:https://censor.net.ua/r3098615

Ви праві, маємо єднатися. А ще, сліз і поминальних урочистостей недостатньо!

Жертви Геноциду Української Нації кричать до нас з могил вимагачи справедливої помсти.
Відповідальність за Геноцид не має строку давності.
Злочин Геноциду Українського народу - ГОЛОДОМОРУ, має бути прискіпливо розслідуваним Українською Державою, усією світовою спільнотою. Кожна посадова особа окупаційного комуністичного режиму, причетна до організації та сприяння Голодомору, кожен кат та мучитель, останній боєць заградзагону, ОГПУшник, та прикордонник того ж ОГПУ, який вбивав голодуючих на Збручі має бути названим, засуджений українським судом та проклятий українським народом!

Щоб успішно протистояти ворогу сьогодні, ми маємо пам'ятати про Голодомор і усвідомлювати його релевантність 85 років по тому.
Щороку серед нас залишається все менше свідків і ми втрачаємо важливий людський зв'язок із тими спогадами.
Не можемо втрачати часу, не сміємо.
На далі на нас падає відповідальність за правосуддя, помсту і захист пам'яті мільйонів жертв Геноциду від напливу пропаганди й заперечень, що досі поширюються Кремлем.

 

Щоб не допустити подібного жаху в майбутньому, маємо перестати бути жертвами!!! Мусимо помститися, досягти правосуддя та притягнути до відповідальності катів та вбивць українського народу!

    22 січня -  день Соборності України

Боже великий, єдиний нам Україну храни.....

Україна... ЇЇ майбутнє в руках молоді.Від нас залежить ,якою буде наша держава! А держава , як і родина має бути дружною ,сильною, здоровою,щасливою.Пам*ятаймо про незліченні жертви  наших людей , покладені на вівтар незалежності,соборності, державності.
 Віримо,що територіальна цілісність України , скріплена  кров*ю мільйонів незламних  борців ,навіки залишатиметься непорушною.

                                                                  

МИ ВІРИМ В МАЙБУТНЄ ТВОЄ,УКРАЇНО !

Говорять сьогодні дорослі й малі

Бо ти в нас - найкраща , боти в нас - єдина,

Немає такої, як ти на землі!

Іловайський котел: Кривавий серпень української історії.
Під такою назвою розгорнена книжкова виставка в Стрілецько-Кутській сільській бібліотеці.
П’ять років тому, 10 серпня, розпочалася одна з найчорніших сторінок в історії незалежної України – запеклі бої за Іловайськ або, як їх згодом охрестили, Іловайський котел. Українські військові зуміли вийти звідти лише 29 серпня. 
Іловайський котел увійде в історію як одна з найтрагічніших сторінок війни Росії проти України. Ряд добровольчих батальйонів потрапили в оточення під містом Іловайськ на Донбасі. Велика кількість бронетехніки та військових із Росії перетнули державний кордон і взяли участь в оточенні українських сил
В Іловайському котлі Україна втратила 366 військових, ще 249 зазнали поранення. Запеклі бої на Донеччині тривали майже тиждень
Героїзм українських військових – неоціненний. Вшануємо їхню пам’ять у ці дні, адже саме завдяки мужнім українським воїнам ми святкуємо 28-у річницю незалежності нашої держави.. Вічна слава героям

МАЙДАН ЗАБУТТЮ НЕ ПДЛЯГАЄ



Національно- патріотична година в Стрілецькокутському ЗНЗ - ст.

Всеукраїнська акція ЗАПАЛИ СВІЧКУ ПАМ'ЯТІ
В бібліотеці с. Стрілецький Кут в ці дні розгорнута книжкова виставка «Не даймо цьому повторитись»,на якій представлені фотоматеріали,періодичні видання,листівки,що висвітлюють історичні факти часів Голодомору . Україна в 1932-33рр..пережила страшну трагедію –Голодомор,який забрав мільйони людських життів. Протягом цих років вимерли цілі села, родини,живі і ненароджені…
Надзвичайно важливою є людська пам'ять про трагічні сторінки нашої історії. В нас є давній звичай- в пам'ять про померлу людину запалюють свічку. Цього року 23 листопада о 16 год. Україна у хвилині мовчання схилить голову на знак вшанування всіх убитих голодом. Запалимо свічку пам'яті. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників

Пам"яті героїв Крут

На Аскольдовій могилі

Поховали їх –
Тридцять мучнів українців.
Славних, молодих…

Це слова з вірша Павла Тичини "Пам'яті тридцяти". Вони присвячені молодим українцям, які загинули у бою під Крутами 29 січня 1918 року. Бою, який обріс легендами. І, попри поразку, став праобразом мужності та відваги для українського народу.